ПОТАШ — село, розташоване за 15 км на захід від районного центру і за 3 км від залізничного роз’їзду Шалаське. У 1864 році Лаврентій Похилевич так занотував про це поселення:

« Поташ, село в 4-х верстах от сел Паланочки и Романовки, также окружено лесами, при вершине ручья, при селе Гордашовке впадающего в Тикич. Жителей обоего пола 612; земли 2871 десятина.
Церковь Богородичная, деревянная, 7-го класса; земли имеет указную пропорцию; построена в 1771 году. Колокольня при ней выстроена в 1858 году графом Шуваловмм.
»

У 1900 році в селі було 203 двори; кількість мешканців: чоловіків — 569, жінок — 583. На той час тут діяли — церква й церковно-приходське училище. У 1905 року село Поташ відносилося до Мошурівської волості Уманського повіту Київської губернії, у землекористуванні було 2482 десятини; на той час у селі був 221 двір.

У 1913 році в поселенні мешкало 1113 осіб, діяла церковно-приходська школа. Продажем та виробництвом товарів і послуг займалися магазини «Бакалія», мануфактура, буфет, крамниця з реалізації гасу; працювали Товариство садоводів та два лісові склади.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.